Відкрита 6 листопада 1960 року у складі першої пускової черги. Пасажиропотік: 12,7 тис. Конструкція: пілонна глибокого закладення.
Станція з'єднана з наземним вестибюлем тристрічковим двомаршевим ескалатором. Вихід до вулиці Володимирської, до Університету ім. Т. Шевченка, Володимирського собору, ботанічного саду ім. академіка Фоміна.
Архітектура
Станційний комплекс є пам’яткою архітектури. Архітектори: Г. Головко, М. Сиркін, Є. Іванов, Т. Єлігулашвілі, Л. Семенюк, О. Лозинська. Скульптори: М. Декерменджи, А. Білостоцький, В. Зноба, А. Ковальов, Е. Кунцевич, М. Лисенко, П. Остапенко, О. Супрун, А. Шапран.
Станція "Університет" є класикою радянського метробудування 50-х років і, безперечно, одним із символів київського метро. Виконаний у стилі післявоєнного сталінського неокласицизму (щоправда, з деякими спрощеннями), її інтер'єр є прикладом висококласних композиційних рішень того часу. Пілони станції покриті коричнево-рожевим мармуром. На внутрішній стороні у кожному пілоні у нішах розмішено бюсти українських та російських вчених і діячів культури та мистецтва ― Максима Горького, Івана Франка, Михайла Ломоносова, Тараса Шевченка та інших. На зовнішній ― гіпсові ажурні вентиляційні решітки у формі круглих медальонів з назвою станції.
Традиційна для станцій такої глибини задача по візуальному полегшенню конструкції виконана архітекторами за допомогою закарнизної підсвітки (вперше цей прийом використано у Москві на ст. "Кропоткінська" ― прим.). Але саме на "Університеті" цей прийом отримав органічний розвиток — карниз зроблено з скляних фігурних сегментів, з'єднаних бронзовими орнаментованими кріпленнями, які розсіюють світло. Воно візуально зглажується гіпсовими рослинними орнаментами та білою кахельною розшивкою у верхній частині пілонів. Колійні стіни спочатку були обкладені кахельною плиткою, яка у 1996 році замінена на більш довговічну рожевого кольору. У торцевій частині станції знаходилася статуя Володимира Леніна, яка завершувала композицію. Була демонтована у 1991 році.
Купольний проміжний маршевий зал облицьовано вузьким кахелем кремового кольору, із направленими до білої стелі потужними факельними світильниками із молочно-білими плафонами. Перехід до другого маршу ескалаторів підкреслено порталами із білого мармуру.
Наземний вестибюль, збудований на місці першого входу у ботанічний сад виконано у вигляді одноповерхового паркового павільону із шпилем. Двері до службових приміщень обрамлені білими порталами з рослинними орнаментами. Купол вестибюлю має бронзовий карниз, за яким розташоване м'яке основне освітлення, а факельні світильники утворюють світлові вертикалі. Над кожною з вхідних/вихідних дверей розташовані алюмінієві вензелі з літерами М — єдині у нашому метрополітені.
Малопомітні деталі
Як і на всіх підземних станціях першої черги, на "Університеті" збереглися дерев'яні двері до службових приміщень, дерев'яні лавки та дверцята пожежних гідрантів із латунною позначкою "ПК".
На цій станції мармур багатий на зкам’янілі рештки доісторичних тварин. Наприклад, під бюстом Максима Горького можна знайти три крупних зріза раковини наутилусів, а біля однієї з дверей по 1 колії — слюдяний відбиток неопеліну.
Доступність станції: на станції "Університет" можливо самостійно скористатись входом/виходом особам з інвалідністю, що користуються кріслом колісним.