Володимир ПЕТРЕНКО: «Нам не соромно показати європейцям наші методи будівництва, адже це світовий рівень»

Чт, 19/01/2012 - 15:03

Генеральний директор «Київметробуду» розповів «Вечірці» про споруджувану станцію підземки.

– Що вже вдалося зробити після здачі в експлуатацію станції«Виставковий центр»?
– Обидва механізовані комплекси прямують у бік Одеськоїплощі. Зараз ми робимо за сучасною технологією так звані стіни в грунті, що виключає важку ручну працю. Рухаємося вперед з тією швидкістю, котру дозволяють фінанси: кожен щит щодоби просувається на 5-6 метрів. Головному щиту лишилося пройти до станції «Іподром» близько 130 кілець (приблизно 260 метрів) – це буде в середині лютого. Другий щит досягне станції в березні – так належить за технологією, щоб був менший вплив на довкілля. Ми впевнені, що не залишимося без фінансування, і тому не зупинятимемось.

Розгорнуто роботи з виймання грунту на місці майбутньої станції «Іподром». У березні плануємо завершити котлован цієї станції та пропустити через нього далі прохідницькі щити.

Аби заощадити значні кошти, необхідні на їхнє розбирання і складання, ми створюємо для них «постіль», якою проштовхнемо щити домкратами. Довжина щита – 100 метрів, а вага – до 700 тонн.

У тому, що станція «Іподром» буде готова вчасно, сумнівів немає. А от далі є питання. На станції «Теремки» ще кінь не валявся. Зараз розв’язуватиму питання енергопостачання, проектування, знесення дерев тощо. Але, гадаю, протягом січня всі питання вирішимо.

– Лунала така інформація, що на період проведення Євро-2012 масштабні будівельні роботи в Києві будуть припинені. Чистосується це й вас?
– Ми не заважаємо єврочемпіонату. У нас висока культура виробництва, і нам не соромно показати європейцям наші методи будівництва, адже це світовий рівень.

– Напевно, здавати одразу дві станції складніше, ніж одну?
– Здавати в експлуатацію по одній станції економічно недоцільно, оскільки за кожною з них повинна бути камера з’їзду, тобто оборот тупика рухомого складу. Тож, зважаючи на те, що з коштами проблематично, не так просто фінансувати це капіталомістке виробництво, ми визначилися, що камера з’їзду буде одна – за станцією «Теремки». Там буде практично маленьке депо – пункт технічного огляду потягів, щоб можна було не ганяти їх у депо через усю лінію, а зробити незначний ремонт на місці. Там буде кілька канав для огляду, кілька тупиків, де можуть зібратися 5-6 поїздів, які оглядатимуться задля забезпечення частоти руху потягів.

– Останнім часом справа посувається швидше. Це означає, що гроші почали виділяти регулярно?
– Завдяки уряду та прагматизму прем’єр-міністра Миколи Азарова, котрий повірив у те, що в Києві є потенціал для будівництва метро, гроші виділяються. В Україні ж загалом за роки незалежності метробуд розвіявся, вони втратили найголовніше – свій кадровий потенціал. У сто лиці нам удалося все зберегти, тому що ми щороку здаємо нові станції.

– За колишньої влади здали лише одну станцію…
– Та й ту не завдяки тодішній владі. Станцію «Червоний хутір» ми здали завдяки нашій позиції. Нас усі критикували, казали, що це станція для зайців і білочок. А люди ж нею послуговуються – 15-20 тисяч пасажирів щодня. Так і про «Вирлицю» подейкували, що вона нікому не потрібна. А я кажу: «Ви запитайте тих людей, які користуються цими станціями».

– Уже взялися критикувати електричку до Борисполя, котра не буде сполучена з метро. Як ви можете це прокоментувати?
– Поки що ця електричка – лишень розмови. Коли плани почнуть реалізовуватися, можна буде оцінити правильність її закладення і як вона сполучатиметься з метрополітеном – чи вийде електричка на Харківську площу. Треба робити так, як у всій Європі робиться: метро та електричка на різних рівнях, і люди пересаджуються з одного виду транспорту на інший. Тут у перспективі, гадаю, теж так має бути. От вийдемо на Теремки. Метрополітен – це добре. Але погляньте, скільки сюди приїжджає автомобілів щодня? 100 тисяч! Тому потрібно обов’язково споруди ти в цьому районі на трьох кінцевих станціях підземні паркінги. І це буде зроблене. Звісно, краще було б побудувати їх одночасно з метро, але з огляду на брак коштів наразі це неможливо.

– Є ще одна довгограюча тема – метро на Троєщину.
– Я бачу це будівництво таким чином. Ця гілка має дві перспективи. Перша – доручення прем’єра провести тендер і визначити в червні генеральні підрядні організації. Сподіваюся, що тендер виграють усе ж професіонали, а не якісь посередники, які потім торгуватимуть цим проектом. Думаю, ми повинні перемогти, адже ми своє реноме відпрацьовуємо й гідні того, аби будувати далі. Тим паче, що правобережжя – це дві вкрай складні пересадки на станціях «Тараса Шевченка» на «Подільську» та «Лук’янівська» на «Глибочицьку». Адже за діючого метрополітену треба сполучити дві лінії. А до станції «Райдужна» метро з Подолу можна спорудити – і ми вже на Троєщині, там пасажирів можна до підземки підвозити. До проблеми слід підходити раціонально: не може параллельно з метро працювати ще якийсь вид транспорту, а перпендикулярно – так.

– Що ви скажете про перспективи будівництва другого виходу зі станції «Вокзальна» та запуску станції «Львівська брама»?
– З «Львівською брамою» затримка лише в тому, що містобудівники дотепер не вирішили проблеми Львівської площі. За Омельченка ми таки виявили легкодухість: треба було робити вихід зі станції у скверику, а потім хай би торгувалися за площу.
Що стосується «Вокзальної», то це питання, вважаю, потрібно розв’язувати комплексно. Річ у тім, що в нас метрополітен зупинився на станції «Червоний хутір», і Дарницький вокзал, котрий, узагалі-то, мав бути дублером або таким само рівноцінним, як Центральний вокзал, залишився наче «відрізаним». Треба туди робити лінію метро, будувати чотири станції, і пасажиропотік на станції «Вокзальна» одразу зменшиться на 30%. Відтак знімається питання другого виходу. А четверту лінію слід подовжити до вокзалу, і тоді буде пересадка з діючої станції «Вокзальна» на лінію на Троєщину. Коли побудуємо станцію «Глибочицька», наступними будуть «Площа Перемоги» та «Вокзальна». А в перспективі – до Жулян. Прохідницькі щити, які зараз працюють у бік Теремків, запустимо з Подолу. Ця техніка здатна пройти у складних геологічних умовах, як на площі Перемоги.

Джерело: Вечірній Київ, 19.01.12, http://eveningkiev.com/2012/01/volodymyr-petrenko-nam-ne-soromno-pokazaty-jevropejtsyam-nashi-metody-budivnytstva-adzhe-tse-svitovyj-riven/ [1]