27 грудня 1997 року на Сирецько-Печерській лінії була введена в експлуатацію станція "Печерська". "Печерська" - станція глибокого закладення, з'єднується з одним підземним вестибюлем чотиристрічковим ескалатором з двома нахилами. Назва станції зобов?язала авторів побачити золоті бані Печерської лаври - про це свідчить золотисте склепіння з анодованого алюмінію як платформи, так і проміжного вестибюлю. При пуску дільниці, станція була збудована лише у конструкціях і в силу гідротехнічних проблем достатньо довгий час не працювала. Конструктивне рішення станційного комплексу є проміжним між пілонним та пілонно-стіновим: довжини пілонів збільшено, при цьому зменшено їх товщину та змінено форму - вона повторює циліндричну геометрію нефів станції. Пілони вкриті білим мармуром, а їх торцеві сторони - вставками з пиляного граніту. Світлова лінія центрального залу виконана зі світильників, розміщених у перехресних площинах, а на підлозі їй відповідає орнамент у вигляді хрестів з червоного та сірого гранітів. Склепіння платформних залів повністю покрито повздовжніми смугами із матового анодованого металу під золото, на яке падає розсіяне світло від світильників під карнизом з боку платформи. Проектували станцію "Печерська" архітектори В. Гнєвишев, М. Альошкін, Т. Целіковська. 28 грудня 1994 року була подовжена Сирецько-Печерська лінія введенням в експлуатацію станцій мілкого залягання "Позняки" та "Харківська". Kонструктивне рішення станції "Позняки" стало новим для Київського метрополітену. Об'єм станції має значну висоту і є дворівневим - на першому рівні знаходяться посадочні платформи, другий рівень виконано у вигляді обхідної галереї над платформою у напрямку з центру, що з'?єднаний з першим рівнем трьома маршами сходинок. Таке рішення дозволить розділити пасажиропотоки, коли ця станція стане пересадною із Лівобережною лінією. Подібний прийом був використаний у Москві на станції "Комсомольська"-радіальна, і показав свою високу ефективність. Окрім того, розділення рівнів повністю змінює сприйняття станції, суттєво збільшуючи візуальний об'єм. Це підсилюється білим мармуровим покриттям колійних стін та металевою стелею. Нетипово реалізоване освітлення - ряди люмінесцентних ламп на стелі доповнюються окремим підсвітленям платформи під галереєю та світильниками під центральним сходовим маршем. Проектували станцію "Позняки" архітектори Т. Целіковська, В. Гнєвишев, О. Панченко за участю І. Веремовської. Oсновною ідеєю авторів при створенні образу станції "Харківська" стало об?єднання платформної частини з вестибюлями у єдину композицію. Внутрішній підземний простір станції повністю розкрито завдяки застосуванню залізобетонних конструкцій, внаслідок чого середній і бокові касові зали зливаються в єдиний об'єм. Це доповнено єдиною світловою лінією з двох світлових груп, кожна з яких починається у вестибюлях, та трьох великих багаторівневих люстр у центрі залу, які мають матові кулясті плафони молочно-білого кольору. Портали тунелів об'єднано з оглядовими балконами, на яких знаходяться блоки службових приміщень. Особливістю конструкції станції є незвичний профіль колійних стін, які у центрі облицьовані білим мармуром із викладеними назвами станції, а ближче до вестибюлів - мають дугообразні сегменти із сірого граніту. Підлога викладена з сірого граніту, по вісі станції на підлозі проведена широка смуга з чорного мармуру з викладеними з граніту назвами станції. Проектували станцію "Харківська" архітектори В. Гнєвишев, Т. Целіковська.